Украинская портретная живопись первой половины XIX века

Новим етапом у розвитку українського портретного живопису стало XIX століття, коли під впливом значних суспільних зрушень, з утвердженням естетичних ідей сентименталізму і романтизму усталюється новий погляд на людину. Вже в перші десятиріччя помітно простежуються тенденції реалістичного осмислення образу людини, її достоїнств, що втілюються тепер у творах, вільних від релігійних канонів і умовностей. Художники все частіше зосереджуються на відтворенні людських почуттів, душевних порухів моделі. Портретний образ відчутно оживає, стає конкретнішим у передачі не лише зовнішності, а й внутрішніх настроїв. Стають популярними невеликі картини з крупним зображенням, що створює враження наближення портретованого до глядача. Водночас розширюється типологія портрета: з'являються автопортрети, родинні, дитячі. Поглиблюється процес демократизації портрета: в усіх його галузях зростає увага до простої людини з народу. Найпопулярнішими стають погрудні зображення, вся увага в яких приковується до обличчя.

Однак інтерес до психологічного стану людини неоднаково відбивався у творчості різних майстрів, які працювали в цей час на Україні. Серед портретистів цієї доби були цехові майстри «живописних справ», іконописці, «домашні маляри» — здебільшого кріпаки-самоуки, а також мандрівні художники. Ці живописці, що майже повністю залежали від замовників, повільніше долають звичну площинність, візерунчастість і статичн} застиглість постаті на полотні. Поєднання рис, характерних для давньоукраїнського портрета, з новими ознаками надає творам народних майстрів особливої принадності.

Згодом все більше стає портретистів-професіоналів. Через від сутність на той час мистецьких закладів на Україні це були пе реважно вихованці Петербурзької академії мистецтв або, коли мова йде про західноукраїнських живописців,— Віденської. Кра ківської, Римської академій мистецтв.

У даному комплекті представлені твори як відомих майстрів портрета, які працювали на Україні, так і живописців маловив-чених, але надзвичайно цікавих творчість яких також відіграла певну роль у розвитку портретного малярства тієї доби.

...На звороті «Портрета М. Ханенка» є напис: «Портрет Н. И. Ханенко в натуральную пропорцію писан в 1809 году священником Гавріилом Кушлянским». Сам факт такого напису свідчить про зросле самоусвідомлення автора. Цікаво, що, вихований на традиціях іконопису, він звертається до цілком світського портрета.

«Чоловічий портрет» пензля Й. Вільчопольського нагадує твори цехових майстрів, до яких, певно, і належав маляр. Риси парсунності превалюють і в «Портреті М. Пташевського» — «именитого козелецького громадянина», який був нагороджений золотою медаллю і годинником. Про це дізнаємося з докладної розповіді у листі, зображеному внизу ліворуч. Хоча постать подана площинно, у трактуванні характерного обличчя вже застосоване об'ємне моделювання. Сміливішим і обумовленішим воно стає у «Портреті Марії Галаган» чернігівського майстра Конона Федоровича. У змалюванні образу тут вбачаються одночасно й ознаки традиційності.

Ці твори — свідчення того, як нове бачення людини видозмінює традиційні зображення, сповнює новим змістом старі портретні схеми.

На розвиток демократичного напрямку в українському портретному малярстві вплинули твори В. Тропініна, творчість якого, як і К. Павлова, І. Зайцева,—свідчення плідних мистецьких взаємозв'язків українського і російського народів, зв'язків, що особливо зміцніли в XIX ст.

«Дівчина з Поділля» В. Тропініна — зразок органічної поетизації народного образу, джерела якого лежать у фольклорній творчості України. Кріпаком, як і довгий час В. Тропінін, буй Слюсаренко. Але йому напевно, не пощастило звільнитись, і він змарнував у неволі свій мистецький хист, уособленням якого може бути невеличкий «ЖІНОЧИЙ портрет».

Емоційна наснаженість «Жіночого портрета» (в газовому зеленому шарфі), «Портрета невідомої» (в очіпку) розкривають динаміку жіночого характеру в портретному живописі, коли не тільки станова належність і зовнішність володіють увагою митця, а й душевний стан зображуваних. Такі твори, як «Портрет П. Паславського» І. Миклосиця, «Автопортрет» І. Зайцева/ «Портрет невідомої» К. Павлова, а також «Портрет юнака» невідомого художника знаходяться у руслі романтичного портрета, що мав широкий спектр образів, від піднесено-натхненних до поглиблено драматизованих.

У «Портреті Ференца Ліста» М. Яблонського образ композитора при зовнішній стриманості виразу обличчя набуває відчутного напруження у зіткненні кольорів, у контрасті плавних обрисів погруддя, у повороті голови до глядача.

До народних джерел творчості тяжіє автор «Портрета українського парубка», переконлива достовірність у зображенні якого поєднується з рисами дещо іронічної героїзації образу. Новими рисами у творі, поряд із звичним зображенням постаті на зріст, з шапкою і шаблею на лівому боці, є потяг до відтворення простору навколо портретованого, намагання дати об'ємне зображення за допомогою світлотіні.

Розгляд портретного живопису першої половини сторіччя показує значні зрушення у трактуванні образу людини. Нові тенденції притаманні як творчості професіоналів з академічною освітою, так і народним майстрам, у творах яких своєрідно відбивалися загальні процеси, характерні для української художньої культури початку нового сторіччя.

В. РУБАН

Неизвестный художник. Женский портрет. 1810-е. Холст, масло. Государственный исторический  музей

Новым этапом в развитии украинской портретной живописи стало XIX века, когда под влиянием значительных общественных сдвигов, с утверждением эстетических идей сентиментализма и романтизма упрочивается новый взгляд на человека. Уже в первые десятилетия заметно прослеживаются тенденции реалистического осмысления образа человека, ее достоинств, которые воплощаются теперь в произведениях, свободных от религиозных канонов и условностей. Художники все чаще сосредотачиваются на воспроизведении человеческих чувств, душевных движений модели. Портретный образ ощутимо оживает, становится более конкретным в передаче не только внешности, но и внутренних настроений. Становятся популярными небольшие картины с крупным изображением, создает впечатление приближения портретируемого к зрителю. Одновременно расширяется типология портрета: появляются автопортреты, семейные, детские. Углубляется процесс демократизации портрета: во всех его отраслях растет внимание к простому человеку из народа. Самыми популярными становятся погрудно изображения, все внимание в которых приковывается к лицу.

Однако интерес к психологического состояния человека неодинаково отражался в творчестве различных мастеров, которые работали в это время на Украине. Среди портретистов этого периода были цеховые мастера «живописных дел», иконописцы, «домашние маляры» - в основном крепостные самоучки, а также путешествующие художники. Эти живописцы, почти полностью зависели от заказчиков, медленнее преодолевают привычную плоскостность, узорчатость и статические} застылость фигуры на полотне. Сочетание черт, характерных для древнеукраинской портрета, с новыми признаками придает произведениям народных мастеров особой прелести.

Впоследствии все больше становится портретистов-профессионалов. Через от сущность в то время художественных заведений на Украине это были пе реважно воспитанники Петербургской академии искусств или, когда речь идет о западноукраинских живописцев, - Венской, Краковской, Римской академий искусств.

В данном комплекте представлены произведения как известных мастеров портрета, которые работали на Украине, так и живописцев маловив-ленных, но чрезвычайно интересных творчество которых также сыграла определенную роль в развитии портретной живописи того времени.

... На обороте «Портрета М. Ханенко» есть надпись: «Портрет Н. И. Ханенко в натуральную пропорцию написано в 1809 году священником Гавриилом Кушлянским». Сам факт такой надписи свидетельствует о возросшее самосознание автора. Интересно, что, воспитанный на традициях иконописи, он обращается к вполне светского портрета.

«Мужской портрет» кисти И. Вильчопольського напоминает произведения цеховых мастеров, к которым, вероятно, и принадлежал художник. Черты парсунности превалируют и в «Портрете М. Пташевського» - «именитого козелецкого гражданина», который был награжден золотой медалью и часами. Об этом узнаем из подробного рассказа в письме, изображенному внизу слева. Хотя фигура представлена ​​плоскостно, в трактовке характерного лица уже применено объемное моделирование. Смелым и обумовленишим оно становится в «Портрете Марии Галаган» черниговского мастера Конона Федоровича. В изображении образа здесь усматриваются одновременно и признаки традиционности.

Эти произведения - свидетельство того, как новое видение человека видоизменяет традиционные изображения, наполняет новым содержанием старые портретные схемы.

На развитие демократического направления в украинском портретном живописи повлияли произведения В. Тропинина, творчество которого, как и К. Павлова, И. Зайцева,-свидетельство плодотворных художественных взаимосвязей украинского и русского народов, связей, особенно окрепли в XIX в.

«Девушка с Подолья» В. Тропинина - образец органического поэтизации народного образа, истоки которого лежат в фольклорной творчества Украины. Крепостным, как и долгое время В. Тропинин, был Слюсаренко. Но ему наверняка, не повезло освободиться, и он потерял в неволе свой художественный талант, олицетворением которого может быть небольшой «Женский портрет».

Эмоциональная насыщенность «Женского портрета» (в газовом зеленом шарфе), «Портрета неизвестной» (в чепце) раскрывают динамику женского характера в портретной живописи, когда не только сословная принадлежность и внешность обладают вниманием художника, но и душевное состояние изображаемых. Такие произведения, как «Портрет П. Паславского» И. Миклосиця, «Автопортрет» И. Зайцева / «Портрет неизвестной» К. Павлова, а также «Портрет юноши» неизвестного художника находятся в русле романтического портрета, имел широкий спектр образов, от возвышенно-одухотворенных к углубленно драматизированные.

В «Портрете Ференца Листа» М. Яблонского образ композитора при внешней сдержанности выражения лица приобретает ощутимый напряжение в столкновении цветов, в контрасте плавных очертаний бюст, в повороте головы к зрителю.

К народным истокам творчества тяготеет автор «Портрета украинских парня», убедительная достоверность в изображении которого сочетается с чертами несколько ироничной героизации образа. Новыми чертами в произведении, наряду с привычным изображением фигуры роста, с шапкой и саблей на левом боку, есть тяга к воссозданию пространства вокруг портретируемого, попытки дать объемное изображение с помощью светотени.

Рассмотрение портретной живописи первой половины столетия показывает значительные сдвиги в трактовке образа человека. Новые тенденции присущи как творчества профессионалов с академическим образованием, так и народным мастерам, в произведениях которых своеобразно отражались общие процессы, характерные для украинской художественной культуры начала нового столетия.

В. Рубан

Неизвестный художник. Портрет Михаила Пташевского. 1833. Холст, масло. Киевский государственный музей украинского искусства

Неизвестный художник. Портрет мужчины с девочкой. 1820-е. Холст, масло. Государственный истореский музей

Неизвестный художник. Портрет неизвестной. Начало XIX века. Холст, масло. Государственный музей украинского искусства, г.  Киев

Неизвестный художник. Портрет украинского парня Первая половина XIX века. Холст, масло. Государственный музей украинского искусства, г.  Киев

Неизвестный художник. Портрет юноши. Начало XIX века. Холст, масло. Одесский художественный музей

Тропинин В.А. (1776-1857). Девушка из Подолья. Начало XIX века. Холст, масло. Государственный музей украинского искусства, г.  Киев