Открытки с репродукциями: Украинская портретная живопись

понедельник, 6 июня 2011 г.

Украинская портретная живопись

Живописний портрет — це ніби відлуння почуттів людини, застигла мить її життя у невблаганному плині часу. Цей жанр мистецтва завжди був предметом особливого зацікавлення.

Портретні зображення можна побачити у книжкових мініатюрах, у розписах гробниць, храмів і палаців. Але як самостійний жанр портрет у європейському мистецтві зароджується у XV ст.

В історії українського мистецтва найстарішими станковими творами, що збереглися до нашого часу, є портрети XVI сг. Саме в цей період портрет в українському живописі виділяється в окремий жанр, зароджуються основні його різновиди і типи. Особливого поширення і розквіту набуває портрет у XVII — XVIIІ ст. Давні портрети чітко розподілялись за своїм призначенням. Існували зображення, головна мета яких полягала в уславленні житгя й діяльності видатних осіб, в увічненні їх образів. Прикладом подібних полотен єі «Портрет Івана Даниловича, воєводи руського» або «Портрет Богдана Хмельницького», в образі якого невідомий художник втілив народне уявлення про позитивного героя. ...На невеличкій прямокутній дошці ясніє ніжне повновиде дівоче обличчя, обрамлене легкими золотавими кучерями, сині очі під тонкими бровами дивляться приязно й тривожно — перед нами легендарна Роксолана, славнозвісна «султанша Куррен», українська дівчина Настя Лісовська, захоплена в полон татарами. Вона стає улюбленою дружиною турецького султана Сулеймана II і першою жінкою, що ввійшла в історію Туреччини. Портрет Роксолани вважають «натрунним» — так називався чи не найдавніший різновид портрета, коли зображення померлого прибивали на торець або кришку труни.

Надзвичайно популярними були портрети людей, що уславилися не тільки своїми мирськими ділами, а й були щедрими жертвувателями церков і монастирів, де й вміщувались їх так звані «вотивні», або «донаторські», портрети. В таких творах людина зображувалася найчастіше на повен зріст, у пишному одязі, з пояснювальними написами і гербами, як у портретах Івана Дениска — одного з представників кременецького роду Денисків, і Юхима Дарагана, київського полковника. Цікава доля його родички Наталії Розумовської, яка з простої козачки Розумихи стала графинею Розумовською і свекрухою самій російській імператриці Єлизаветі Петрівні. Певно, саме в цей період і було виконано портрет (40-і рр. XVIII ст.).

В українському портретному живописі протягом років складалися родові портретні галереї, що стали своєрідною історією в образах. Це численні зображення Дараганів, Забіл, Ґалаґанів, Сулим — військових діячів, судейських та інших чиновників і їх дружин. Тут можна згадати цікавий портрет Марії Сулими—дружини Якима Сулими, високоосвіченої на той час людини, генерального судді Чернігівського краю. Невідомий художник зобразив молоду тендітну жінку з високою, напудреною за тодішньою модою зачіскою, прикрашеною трояндою і діамантовою зіркою. Крізь усмішку на витонченому обличчі пробивається легкий смуток. Ми бачимо портрет живої людини з її почуттями, настроєм. Деякі риси і прийоми виконання цього твору нагадують найранніші жіночі портрети Д. Левицького — геніального художника, що уславив вітчизняну школу портретного живопису, ставши на рівень із всесвітньові-домими європейськими майстрами портрета. Гідним спадкоємцем і продовжувачем портретних традицій і водночас виразником нової епохи у розвитку портретного живопису став В. Боровиковський, творчість якого, як і творчість Д. Левицького, збагатила мистецьку скарбницю українського й російського народів.

Значно менше виконувалося у ті часи портретів міщан і селян, і рідкісні приклади народних образів надзвичайно ц'нні для нас, бо доносять відгомін життя й боротьби народу за кращу долю. З глибокою повагою й симпатією змальований незідомим народним майстром образ Івана Ґонти, ватажка селянського повстання 1768 року «Коліївщини». Історія зберегла дуже мало імен авторів більшості творів, бо в давнину портрети найчастіше виконувалися іконописцями або цеховими майстрами, праця яких дорівнювалася праці простих ремісників. Але поступово митці починають усвідомлювати важливість своєї справи і підписують свої твори, завдяки чому ми пересвідчуємося у багатогоанності їх обдарування. Гуманістична спрямованість і висока мистецька цінність давніх портретів робись їх образним літописом свого часу, що входить невід'ємною складовою в історію культури нашої країни.

ВАЛЕНТИНА РУБАН

Живописный портрет - это будто эхо чувств человека, миг его жизни, застывший в неумолимом течении времени. Этот жанр искусства всегда был предметом особого интереса.

Портретные изображения можно увидеть в книжных миниатюрах, в росписях гробниц, храмов и дворцов. Но как самостоятельный жанр портрет в европейском искусстве зарождается в XV в.

В истории украинского искусства старейшими станковыми произведениями, которые сохранились до нашего времени, являются портреты XVI века. Именно в этот период портрет в украинской живописи выделяется в отдельный жанр, зарождаются основные его разновидности и типы. Особое распространение и расцвета приобретает портрет в XVII - XVIII вв. Древние портреты четко распределялись по своему назначению. Существовали изображения, главная цель которых заключалась в прославлении житгя и деятельности выдающихся личностей, в увековечении их образов. Примером подобных полотен является и «Портрет Ивана Даниловича, воеводы русского» или «Портрет Богдана Хмельницкого», в образе которого неизвестный художник воплотил народное представление о положительного героя. ... На небольшой прямоугольной доске светлеет нежное круглолицая девичье лицо, обрамленное легкими золотистыми кудрями, синие глаза под тонкими бровями смотрят приветливо и тревожно - перед нами легендарная Роксолана, знаменитая «султанша Куррен», украинская девушка Настя Лисовская, захваченная в плен татарами. Она становится любимой женой турецкого султана Сулеймана II и первой женщиной, вошедшей в историю Турции. Портрет Роксоланы считают «нагробовым» - так назывался едва ли не древнейший вид портрета, когда изображение умершего прибивали на торец или крышку гроба.

Чрезвычайно популярными были портреты людей, которые прославились не только своими мирскими делами, но и были щедрыми пожертвованиями церквям и монастырям, где и помещались их так называемые «вотивные», или «донаторськи», портреты. В таких произведениях человек изображалась чаще в полный рост, в пышной одежде, с пояснительными надписями и гербами, как в портретах Ивана Дениска - одного из представителей кременецкого рода Дениска, и Ефима Дарагана, киевского полковника. Интересна судьба его родственницы Натальи Разумовской, которая из простой казачки Розумихи стала графиней Разумовской и свекровью самой российской императрице Елизавете Петровне. Вероятно, именно в этот период и была выполнена портрет (40-е годы XVIII века).

В Украинском портретной живописи годами складывались родовые портретные галереи, стали своеобразной историей в образах. Это многочисленные изображения Дараган, Забил, Галаганов, Сулим - военных деятелей, судейских и других чиновников и их жен. Здесь можно вспомнить интересный портрет Марии Сулимы-жены Акима Сулимы, высокообразованного в то время человека, генерального судьи Черниговского края. Неизвестный художник изобразил молодую хрупкую женщину с высокой, напудренных по тогдашней моде прической, украшенной розой и бриллиантовой звездой. Сквозь улыбку на изящном лице пробивается легкая грусть. Мы видим портрет живого человека с его чувствами, настроением. Некоторые черты и приемы исполнения этого произведения напоминают ранние женские портреты Д. Левицкого - гениального художника, прославил отечественную школу портретной живописи, став вровень с всемирно-известным европейскими мастерами портрета. Достойным наследником и продолжателем портретных традиций и одновременно выразителем новой эпохи в развитии портретной живописи стал В. Боровиковский, творчество которого, как и творчество Д.Левицкого, обогатило художественную сокровищницу украинского и русского народов.

Значительно меньше выполнялось в те времена портретов мещан и крестьян, и редкие примеры народных образов чрезвычайно ценны для нас, потому доносят отзвуки жизни и борьбы народа за лучшую долю. С глубоким уважением и симпатией изображен Неизвестным народным мастером образ Ивана Гонты, предводителя крестьянского восстания 1768 года - «Колиивщины». История сохранила очень мало имен авторов большинства произведений, потому что в древности портреты чаще выполнялись иконописцами или цеховыми мастерами, труд которых приравнивался к труду простых ремесленников. Но постепенно художники начинают осознавать важность своего дела и подписывают свои произведения, благодаря чему мы убеждаемся в многогранности их дарования. Гуманистическая направленность и высокая художественная ценность древних портретов делает их образной летописью своего времени, входящего неотъемлемой составляющей в историю культуры нашей страны.

ВАЛЕНТИНА РУБАН

Неизвестный художник. Портрет Марии Сулимы. XVIII в. Холст, масло. Государственный музей украинского изобразительного искусства УССР.

Неизвестный художник. Женский портрет. XVIII в. Холст, масло. Полтавский художественный музей.

Неизвестный художник. Портрет Роксоланы (Анастасии Лесовской), жены султана Сулеймана II. XVI в. Дерево, масло. Львовский исторический музей

Неизвестный художник. Гетман Украины Богдан Зиновий Михайлович Хмельницкий. XVII в. Холст, масло. Государственный музей украинского изобразительного искусства УССР.