У центрі мистецького світу Тараса Шевченка завжди була людина неповторна й унікальна у прагненні гармонії і щастя особистість здатна поглянути в обличчя долі і навіть кинути їй виклик. Для митця осяяне щастям обличчя людини - найвища цінність у природі. Але чому так важко досягти гармонії у людських взаєминах, якщо всіх нас створено "за образом і подобою Божою "? Шевченко вірив, що "коли б краса ... бодай на половину людства мала свій благодійний вплив, тоді б ми швидко наближалися до досконалості ...".
Свої композиції художник будує як своєрідні діалоги між персонажами надаючи великого значення мові жестів і очей. Це аж ніяк не ідилія, але завжди - таїнство увзаємнення і перетікання енергії радості і тривоги, смутку і кохання. Його людинане загубилася в натовпі, вона розкривається у безпосередніх природних стосунках: у колі родини, серед друзів, у дотику люблячих сердець. Художник не наголошує на соціальному статусі своїх героїв, для нього насамперед важить сама особистість.
Світ людських стосунків у творах Шевченка увиразнено м'яким світлотіньовим моделюванням. Поєднуючи широку заливку і дрібний голковий мазок художник досягає особливої пластичності огортаючи персонажі тонкою вібрацією повітря. Його постаті немов осяяні внутрішнім світлом. Змушений обмежуватися монохромною гамою, художник досяг багатої тональної градації у передачі предметного і духовного світів.
Шевченко часто малював дітей, милуючись їхньою безпосередністю і відкритістю. Йому це добре вдавалося, бо й сам він зберіг дитячу щирість і чутливість до світу.
В останні роки життя Шевченкові не бракувало шанувальників і слави, проте в його творах дедалі частіше звучала тема самотності. Але це лише інший регістр взаємності, коли оточена "золотою тишею мовчання" людина розкривається назустріч Всевишньому.
Його мистецтво - концентрована воля до життя і світла, здатна відкрити мудрий погляд на наш конфліктний світ:
... Добре житьСвої композиції художник будує як своєрідні діалоги між персонажами надаючи великого значення мові жестів і очей. Це аж ніяк не ідилія, але завжди - таїнство увзаємнення і перетікання енергії радості і тривоги, смутку і кохання. Його людинане загубилася в натовпі, вона розкривається у безпосередніх природних стосунках: у колі родини, серед друзів, у дотику люблячих сердець. Художник не наголошує на соціальному статусі своїх героїв, для нього насамперед важить сама особистість.
Світ людських стосунків у творах Шевченка увиразнено м'яким світлотіньовим моделюванням. Поєднуючи широку заливку і дрібний голковий мазок художник досягає особливої пластичності огортаючи персонажі тонкою вібрацією повітря. Його постаті немов осяяні внутрішнім світлом. Змушений обмежуватися монохромною гамою, художник досяг багатої тональної градації у передачі предметного і духовного світів.
Шевченко часто малював дітей, милуючись їхньою безпосередністю і відкритістю. Йому це добре вдавалося, бо й сам він зберіг дитячу щирість і чутливість до світу.
В останні роки життя Шевченкові не бракувало шанувальників і слави, проте в його творах дедалі частіше звучала тема самотності. Але це лише інший регістр взаємності, коли оточена "золотою тишею мовчання" людина розкривається назустріч Всевишньому.
Його мистецтво - концентрована воля до життя і світла, здатна відкрити мудрий погляд на наш конфліктний світ:
Тому, чия душа і дума
Добро навчилася любить!
Не раз такому любо стане,
Не раз барвінком зацвіте.
Отак, буває в темну яму
Святеє сонечко загляне,
І в темній ямі, як на те,
Зелена травка проросте.
Цыганка-ворожка. 1841. Бумага, акварель
Она в своём быту. 1859. Бумага, плюр, офорт, аквантина
Среди товарищей. 1851. Бумага, сепия, белила
Мальчик-натурщик. 1860. Бумага, сепия, карандаш
Нищий на кладбище. 1859. Бумага, офорт, аквантина
Комментариев нет:
Отправить комментарий